Парадокс віку: психологічна старість та її «сповільнювачі»

Напевно ви помічали, що деякі і у 60 років виглядають молодо і зовсім не схожі на людей похилого віку, а ось 20-річні хлопці та дівчата іноді здаються старими.

Психологічне старіння безпосередньо пов’язане з біологічним. Які аспекти цього процесу? Чи є у людини можливість довше зберігати душевну і тілесну молодість?

Взаємозв’язок соціальних і вікових змін

Психологічне старіння сповільнюється, як і старіння соціальне. Всього півтора століття тому людей у 35-40 років вважали людьми похилого віку, а у 50 років – старими. Сьогодні 35-річних людей прийнято називати молодими. На це вплинули зміни умов життя. Тепер у багатьох немає необхідності важко працювати фізично, і це, у поєднанні з досягненнями медицини, дозволяє дожити до 85-90 років.

Змінилося і ставлення до віку людини, іншими стали етапи розвитку особистості. При цьому деякі відзначають, що з роками вони відчувають себе молодше. Але чому не кожен із сучасників відчуває подібне?

Маркери внутрішнього старіння

Психологічне старіння – це набір негативних установок:

  • «Все краще залишилося позаду». Людина переконана, що самі яскраві та значущі для неї події вже відбулися, і більше нічого не чекає від життя.
  • «Час іде надто швидко». У дитинстві години і дні тягнуться повільно, але потім вони немов прискорюються. Якщо для людини час «летить», не виключено, що це – ознака психологічного старіння.
  • «Я домігся всього, чого міг». Тим самим людина декларує, що не бачить перед собою ніяких цілей, має намір зупинитися в розвитку і просто «доживати свій вік».
  • «Мені пізно вчитися/шукати нову роботу/займатися творчістю». Коли хтось стверджує, що йому «пізно» займатися чимось, цю людину можна назвати старою.

Чому старіння у людей відбувається у різному віці?

Як довго людина відчуває себе молодою, багато у чому залежить від психологічних установок, які відповідають за ті чи інші аспекти і особливості її поведінки, впливають на самопочуття і навіть на стан здоров’я. Той, хто постійно думає і говорить про себе, що занадто старий, зазвичай і виглядає старшим за свій вік, і сприймається оточуючими більш зрілим.

У наших силах трохи загальмувати біологічний годинник, змінивши психологічне самосприйняття. Попрацювавши над внутрішніми установками, можна уповільнити процес старіння.

Почати треба з об’єктивної оцінки свого життя. ВООЗ вважає людей до 45 років молодими. Після 45 починається не старість, а зрілість. Попереду багато часу, отримано освіту, накопичений цінний досвід… Цілком можливо відкрити для себе щось нове!

Знайдіть захоплюючу справу або хобі. Перестаньте думати про кількість прожитих років – це лише цифри. Надихайтеся позитивними прикладами: безліч людей домоглися неймовірних успіхів у віці далеко за 50. І вдалося це тому, що не внушали собі, що вони старі, і не ставили внутрішніх бар’єрів.

Вік – це і те, як людина себе почуває. Ми живемо набагато довше наших прадідів. І відпущені роки треба використовувати не для того, щоб мучитися думками про старіння, а для розвитку, набуття нових знань, дружби і любові!