Назвати когось маніпулятором – означає розкритикувати характер цієї людини.
Сказати, що вами маніпулювали, – означає поскаржитися на погане ставлення. У кращому випадку маніпуляція вивертка, у гіршому – аморальна. Але чому? Що з нею не так? Люди постійно впливають один на одного безліччю різних способів, але що саме відрізняє маніпуляцію від інших впливів і що робить її аморальною?
Що відрізняє маніпуляцію від інших впливів і що робить її аморальною
Ми постійно піддаємося спробам маніпуляції – ось кілька прикладів. Газлайтинг спонукає засумніватися у власному судженні й замість цього покластися на пораду маніпулятора. Нав’язування провини змушує відчувати себе надмірно винуватим через те, що людина не зробила саме те, чого хоче маніпулятор. Атака чарівності й тиск спонукають хвилюватися щодо схвалення з боку маніпулятора, і людина готова зробити все, чого той забажає.
Реклама теж маніпулює, спонукає формувати хибні переконання. Наприклад, коли нас змушують повірити в те, що смажене курча – це здорова їжа, або створюють помилкові асоціації на кшталт тієї, що цигарки «Marlboro» пов’язані з суворою маскулінною енергією.
Фішинг та інші види шахрайства маніпулюють своїми жертвами, використовуючи обманні комбінації (від прямої брехні до підробки телефонних номерів або URL-адрес) і гру на таких емоціях, як жадібність, страх чи співчуття. Є й більш пряма маніпуляція, найвідоміший приклад якої, можливо, – це Яго, який маніпулює Отелло, щоб викликати сумнів у вірності Дездемони, грає на його невпевненості, щоб породити ревнощі, і доводить до люті, яка у результаті призводить Отелло до вбивства коханої .
Усім цим прикладам маніпуляції властиво супутнє відчуття аморальності. Що ж у них спільного?
Можливо, маніпуляція – це погано, тому що вона шкодить людині, якою маніпулюють? Дійсно, маніпуляція шкодить досить часто. В разі успіху маніпулятивна реклама цигарок сприяє появі хвороб і смерті, маніпулятивний фішинг та інші види шахрайства сприяють крадіжці особистих даних і коштів, маніпулятивна соціальна тактика може підтримувати образливі або нездорові відносини, а політична маніпуляція може викликати розкол у суспільстві та послабити демократію. Але маніпуляція шкідлива не завжди.
Припустимо, Емі тільки що пішла від жорстокого, але вірного їй партнера, і в момент слабкості у неї виникла спокуса повернутися. А тепер уявіть, що друзі Емі використовують ті ж прийоми, які Яго використовував з Отелло: маніпулюють нею, змушуючи (помилково) повірити, що її колишній партнер був не тільки аб’юзером, але і зрадником. Якщо ця маніпуляція стримує Емі від того, щоб повернутися до партнера, то можливо, їй буде краще саме у цій ситуації, а не у тій, де друзі не маніпулювали б нею.
Проте багатьом цей епізод все ще може здатися морально неприйнятним. Інтуїтивно зрозуміло, що з моральної точки зору її друзям було б краще не використовувати маніпуляційні засоби, щоб допомогти Емі уникнути возз’єднання з партнером. Навіть якщо маніпуляція допомагає, а не шкодить людині, якою маніпулюють, щось у цьому все ще залишається сумнівним з моральної точки зору.
Отже, шкода, яку наносять не може бути причиною, по якій ми маркуємо маніпуляцію як щось неправильне.
Можливо, маніпуляція неправильна, тому що використовують методи, які за своєю суттю є аморальними способами поводження з іншими людьми? Ця думка може бути особливо привабливою для тих, хто натхненний ідеєю Іммануїла Канта, згідно з якою мораль вимагає, щоб ми ставилися один до одного як до розумних істот, а не просто як до об’єктів. Можливо, єдиний правильний спосіб впливати на поведінку інших розумних істот – це раціональне переконання, і, отже, будь-яка форма впливу, крім нього, морально неприйнятна. Але при всій своїй привабливості ця теорія також не виправдовує очікувань, оскільки вона засуджує багато форм впливу, які морально нешкідливі.
Наприклад, велика частина маніпуляцій Яго полягає у зверненні до емоцій Отелло. Але емоційні заклики не завжди маніпулятивні. Моральне переконання часто волає до співчуття або намагається зробити так, щоб ми уявили, як було б нам самим, якби інші чинили з нами так само, як ми робимо з ними. Також не схожі на маніпуляцію спроби змусити іншого почати боятися чогось дійсно небезпечного, відчути провину за щось дійсно аморальна або відчути впевненість у своїх здібностях. Навіть пропозиція засумніватися у власному судженні може не бути маніпулятивною у ситуаціях, коли для цього є дійсно вагома причина (сп’яніння чи сильні емоції).
Не всяка форма нераціонального впливу виглядає маніпулятивною
Таким чином, виявляється, що наше уявлення про те, чи є вплив маніпулятивним, залежить від того, як його використовують. Дії Яго маніпулятивні й хибні, тому що вони покликані змусити Отелло думати й відчувати неправильні речі. Яго знає, що у Отелло немає причин для ревнощів, але він все одно змушує його ревнувати. Це емоційний аналог обману, який Яго також практикує, коли підлаштовує все таким чином (згадаємо загублений носовичок), щоб змусити Отелло сформувати помилкові переконання.
Маніпулятивний газлайтинг виникає тоді, коли маніпулятор обманом змушує іншого не довіряти тому, що вважають за здорове судження. І навпаки: коли ви радите сердитому товаришу уникати поспішних висновків і почекати до тих пір, поки він не охолоне, ви не приймаєте маніпулятивних дій, якщо при цьому знаєте, що судження вашого друга дійсно можуть бути тимчасово необґрунтованими. Коли шахрай намагається змусити вас співчувати неіснуючому нігерійському принцу, він діє маніпулятивно, тому що знає, що було б помилкою співчувати тому, кого не існує. Однак щирий заклик до співчуття реальним людям, які страждають від незаслужених бід, – це скоріше моральне переконання, ніж маніпуляція.
Коли партнер намагається змусити вас відчути себе винуватим за те, що ви підозрюєте його у невірності, про яку вам відомо, він діє маніпулятивно, тому що намагається викликати недоречне почуття провини. Але коли товариш змушує вас відчувати провину за те, що ви залишили його у необхідний момент, це не здається маніпулятивним.
Те, що робить вплив маніпулятивним, і те, що робить його неправильним, – це одне й те саме: маніпулятор намагається змусити когось прийняти те, що сам маніпулятор вважає недоречним переконанням, емоцією або психічним станом. Таким чином, маніпуляція схожа на брехню.
В обох випадках мета полягає у тому, щоб змусити іншу людину зробити помилку. Брехун намагається змусити вас прийняти помилкове переконання. Маніпулятор теж може це зробити, але він також може спробувати змусити вас відчути недоречну (або ж неадекватно сильну/слабку) емоцію, надати занадто великого значення неправильним речам (наприклад, чужому схваленню) або щось конкретне поставити під сумнів (наприклад, ваше власне судження або вірність вашого коханого).
Різниця між маніпуляцією і неманіпулятивним впливом залежить від того, чи намагається одна людина змусити іншу зробити помилку у тому, що він думає, відчуває, сумнівається чи на що звертає увагу.
Для людей як виду характерно впливати один на одного різними способами, крім раціонального переконання. Іноді ці впливи покращують ситуацію прийняття рішення іншою людиною, змушуючи її вірити, сумніватися, відчувати чи звертати увагу на правильні речі; іноді вони погіршують процес прийняття рішень, змушуючи вірити, сумніватися, відчувати чи звертати увагу на те, що неправильно. Але маніпуляція передбачає навмисне використання таких впливів, щоб перешкодити людині прийняти правильне рішення, – у цьому вся суть її аморальності.
Подібне уявлення про маніпуляції дозволяє нам зрозуміти, як її розпізнавати. При виявленні маніпуляції має значення не те, який вплив використовують, а те, чи використовують цей вплив, щоб поставити іншу людину у краще чи гіршу положення. Тобто, якщо ми хочемо розпізнати маніпуляцію, ми повинні дивитися не на форму впливу, а на намір людини, яка її використовує.
