Якщо ви затіяли капітальний ремонт квартири чи приватного будинку, то можете зіштовхнутися з необхідністю проведення штукатурних робіт. Цей етап обробки дозволяє зробити поверхню стіни вельми естетичною і акуратною. Створення рівного штукатурного шару досить трудомісткий процес, для виконання якого потрібні серйозні професійні навички. Але, якщо ви не хочете звертатися до фахівців через обмежений бюджет і збираєтеся робити всі оздоблювальні роботи самостійно, ознайомтеся з деякими порадами. Вони допоможуть вам грамотно і якісно виконати штукатурку стін своїми руками і створити ідеальний інтер’єр.

Особливості

Штукатурка – суміш для вирівнювання стін. Вона дозволяє підготувати поверхні до фінішної обробки. Але це не єдине її призначення.

Штукатурка стін необхідна для:

  • нівелювання дефектів поверхонь;
  • запобігання і припинення процесу руйнування;
  • захисту основи стіни від вологи;
  • збільшення міцності тонких перегородок;
  • підвищення тепло- і шумоізоляційних властивостей.

Правильно оштукатурена стіна – рівна і гладка поверхня без тріщин і западин. Така основа ідеально підходить для нанесення декоративного оздоблення незалежно від її типу – фарбування, облицювання керамічною плиткою чи поклейка шпалер. Штукатурні суміші мають різний склад. Вибір того чи іншого різновиду матеріалу залежить від сфери застосування складу і властивостей поверхні, на яку він буде нанесений.

Розчин можна приготувати самостійно, змішавши цемент, пісок і воду. Однак доцільніше використовувати якісні готові сухі суміші від надійних виробників. Штукатурний шар повинен стати надійною основою для решти оздоблення.

До складу будь-якої штукатурної суміші входять наступні компоненти:

  • наповнювач – дозволяє отримати потрібну консистенцію розчину, забезпечує необхідну в’язкість і міцність;
  • сполучні – скріплюють частки наповнювача між собою і з поверхнею стіни;
  • розчинник – забезпечує комфортне нанесення розчину на стіну, провокує активізацію сполучних елементів. У процесі зчеплення штукатурного шару розчинник випаровується.

Алгоритм штукатурки складається з декількох етапів, на кожному з яких вирішуються певні завдання. Не радимо нехтувати жодним з них і дотримуватися правил відпрацьованого роками технологічного процесу.

Склади сумішей розрізняють залежно від їхнього функціонального призначення – вирівнювання, утеплення, декорування. Якісні відмінності залежать від в’яжучих речовин розчину. Величезну роль відіграють наповнювачі та добавки, які забезпечують простоту нанесення і додаткові якості готовому покриттю.

Види штукатурки, їх переваги та недоліки

Щоб правильно вибрати суміш, потрібно визначитися зі сферою її використання і зрозуміти якими вона володіє властивостями. Всі штукатурні суміші можна розділити на дві великі групи:

  • вирівнюючі – використовують для підготовки стін до фарбування чи обклеювання шпалерами, розрізняються по сполучній компоненту і присутності у складі добавок, для поліпшення властивостей;
  • декоративні – використовують як один із варіантів фінішної обробки.

Цементна

Основною сполучною речовиною у цій суміші є цемент. Саме він забезпечує міцність обробки. Суміші на основі цементу використовують у приміщеннях будь-якого типу, підходять для ручних і механізованих робіт. Властивості в’яжучого компонента можуть відрізнятися – по міцності на стиск, стійкості до морозу. Даний тип штукатурки відмінно лягає на будь-які основи, покриті ґрунтом. Виняток становить лише гіпсова штукатурка. Цементні суміші найбільш економічні та універсальні. Штукатурку на білому цементі можна використовувати для виконання фінішної обробки.

Цементно-вапняна

Даний вид штукатурки поєднує в собі переваги обох сполучних компонентів. При відносно низькій вартості вона проявляє високий рівень:

  • адгезивної здатності;
  • пластичності;
  • стійкості до утворення тріщин;
  • вологостійкості;
  • стійкості до перепадів температури;
  • міцності;
  • стійкості до утворення грибка.

Розчин можна замішувати самостійно чи придбати у готовому вигляді. Останній дозволяє досягати максимального ефекту завдяки введенню до складу модифікуючих добавок. Суміш використовують при вирівнюванні внутрішніх і зовнішніх стін, навіть у приміщеннях з підвищеним рівнем вологості.

Склад краще не використовувати на слабких стінах через високу питому вагу. Також до мінусів можна віднести:

  • необхідність створення багатошарового покриття;
  • велику тривалість періоду, необхідного для остаточного набору міцності – до 3-4 тижнів;
  • неможливість нанесення на гладкі стіни без спеціальної підготовки;
  • не підходить для штукатурення дерев’яних стін.

Гіпсова

Сприяє створенню у приміщенні сприятливого мікроклімату. Для її виготовлення використовують природний камінь, який висушують у печах і подрібнюють. Можна використовувати для внутрішньої обробки, але останнім часом з’явилися варіанти даного матеріалу, розроблені для зовнішніх робіт.

До складу суміші входить середньо- і великофракційний наповнювач, для декоративної використовують наповнювач дрібних фракцій. Штукатурити можна вручну, механізованим способом. Гіпсова штукатурка відмінно “уживається” з глиною, вапном.

Переваги матеріалу:

  • висока адгезивність;
  • відмінна ремонтопридатність;
  • відсутність усадки;
  • легко піддається шліфуванню;
  • володіє високою пластичністю;
  • мінімальний термін для набору міцності;
  • пожежна безпека.

Мінуси гіпсової штукатурки:

  • підвищена швидкість счеплювання, що обмежує час нанесення матеріалу;
  • необхідність неухильно дотримуватися технології;
  • не володіє стійкістю до дії вологи;
  • висока ціна – відносно глиняної чи вапняної штукатурки.

Глиняна

Найдавніший з усіх видів штукатурки, відомих людству. Сировина для її виготовлення буквально лежить у нас під ногами. Розчин можна приготувати з самостійно підібраних компонентів чи з придбаної сухої суміші. Здавна за наповнювачі використовували полову, хвою, січку з соломи, тирсу, кінський гній. Завдяки цим наповнювачам міцність і теплоізоляційні показники штукатурки зростають. Пластичність розчину регулюють кількістю піску. Склад розчину можна поліпшити за допомогою вапна чи цементу.

Штукатурку з глини використовують для вирівнювання і утеплення стін. Кольорову глину – у декоративних цілях.

Основні переваги глиняної штукатурки:

  • екологічність;
  • низька вартість;
  • висока ремонтопридатність;
  • відмінні показники збереження тепла;
  • служить природним регулятором вологості у приміщенні;
  • багаторазове використання – фрагменти старої штукатурки можна розмочити і повторно використовувати;
  • підходить для обробки дерев’яних стін.

Серед недоліків можна виділити:

  • нездатність протистояти впливу вологи – розмокає;
  • довго сохне;
  • шар повинен бути не менше 10 мм при нанесенні на рівну стіну, і 15 мм на дрань чи дерево. В іншому випадку уникнути розтріскування матеріалу не вдасться.

Декоративна

Здатна виконати роль звичайної штукатурки і одночасно фінішної обробки. Штукатурний склад може бути створений на основі акрилових, мінеральних, силіконових та інших наповнювачів. Декоративний ефект забезпечується за рахунок:

  • структури;
  • рельєфу;
  • колірного рішення;
  • багатошаровості серпанкових покриттів різних відтінків;
  • способів нанесення візерунків чи фактури.

Виробники пропонують гладкі рішення, для яких необхідна рівна основа і фактурні – дозволяють приховати вади оброблюваної поверхні.

До переваг можна віднести наступні властивості декоративних складів:

  • міцність;
  • довговічність;
  • пожежостійкість;
  • стійкість до гниття;
  • паропроникність;
  • екологічність;
  • декоративність;
  • унікальність покриття;
  • захоплення процесом створення фактури чи візерунків своїми руками – для нанесення малюнка можна використовувати підручні матеріали – щітки, ложки, сітки, плівки, папір – все, що підкаже фантазія.

Головний недолік подібних сумішей – висока вартість. Щоб заощадити, можна приготувати склад самостійно.

Силіконова

Матеріал з дорогого цінового сегменту, виготовляють на основі силіконових волокон, смол. До складу також входять різні добавки. Покриття з такої штукатурки мають високу еластичність і стійкість до механічних впливів. Для того, щоб видалити чи подряпати таке покриття, доведеться сильно постаратися. Силіконова штукатурка водонепроникна, тому відмінно підходить для обробки ванної кімнати. Покриття з неї має високу стійкість до ультрафіолетових променів, тому фарби зберігають первинне фарбування навіть при прямих сонячних променях. Матеріал витримує коливання температур з великою амплітудою – від -50 до +70 градусів, проявляє стійкість до впливу агресивних середовищ. Висока адгезивність суміші дозволяє виключити з технології етап ґрунтування. Здатні зберігати первинний зовнішній вигляд більше 20 років. Характерна вогнестійкість. Не виділяє токсини у навколишнє середовище.

Матеріал продають у вигляді сухих сумішей чи готових до нанесення розчинів. Використовують для вирівнювання і фінішної обробки. Добре лягає на бетонні, газосиликатні, дерев’яні, гіпсові та вапняні основи. Не рекомендують наносити силікатні суміші на стіни з лакофарбовим, лаковим і масляним покриттям. На обробці не утворюються тріщини, не дає усадки. Загуслу суміш можна розвести за допомогою води.

Венеціанська

Розкішне багатошарове покриття заворожує, викликає бажання не відриваючись розглядати переходи відтінків. Основа повинна бути максимально гладкою. Стіни вирівнюютья за допомогою розчинів, які містять кам’яне борошно. Крім класичного способу нанесення існують й інші техніки. Базовий шар венеціанської штукатурки можна віднести до чорнового варіанту. Решта – фінішні. За допомогою спеціальної техніки на стіні можна відтворити покриття з ефектом кракелюр, надати імітації полірованого мармуру, шовку, деревини коркового дерева. Зверху на штукатурку наносять фінішний шар лаку, або воску. Дивно, але можна не купувати дорогий штукатурний розчин. Його можна виготовити самостійно зі звичайної шпаклівки. У порівнянні з готовими декоративними мінерально-вапняними чи акриловими складами він обійдеться набагато дешевше.

Венеціанську штукатурку слід наносити тільки за допомогою нержавіючих інструментів. Головна перевага венеціанок – їхня висока естетичність та неповторність.

До недоліків можна віднести – високу вартість, навички нанесення матеріалу, велику трудомісткість.

Фактурна

Цей вид штукатурної суміші належить до ветеранів у сімействі оздоблювальних матеріалів. У складі присутнє вапно як натуральний сполучник. Воно наділяє суміші екологічністю і бактерицидними властивостями. Отримуємо вогнетривкі, “дихаючі” покриття. Склад можна використовувати для вирівнювання стін як фактурну фінішну штукатурку. Дуже добре підходить для нанесення фресок. Відмінно поєднується з цементом, гіпсом, глиною. Реалізують у вигляді сухих сумішей, але при бажанні можна приготувати розчин з самостійно зіьраного матеріалу.

Переваги фактурної штукатурки:

  • відмінно приховує невеликі дефекти основи;
  • не потребує додавання антибіотичних компонентів;
  • регулює мікроклімат;
  • не горить;
  • немає запаху;
  • дегко наноситься на поверхню;
  • доступність.

Мінуси: відсутність водостійкості – нівелювати цей недолік можна за допомогою воскового захисного шару чи спеціальних добавок.

Як вибрати штукатурку?

Перш за все потрібно визначитися – сухий чи мокрий вид штукатурки ви хочете використовувати. Сухий спосіб – облицювання стін плитами гіпсокартону. Завдяки використанню цього матеріалу можна істотно прискорити процес. Однак, листи краще не використовувати у невеликих приміщеннях – вони “вкрадуть” простір. «Мокрий» спосіб – вирівнювання стін за допомогою будівельних сумішей. Вибираючи штукатурний склад, необхідно враховувати матеріал, з якого зроблені стіни і де вони знаходяться – всередині чи зовні будівлі.